Підготовка до операції з онкохворими

Інколи для людини справжнім шоком стає раптове виявлення пухлини та екстрене призначення операції з видалення ураженого органа.

Психологічно легше проживається ситуація, коли людина довго хворіла, вимучилася від недуги й уже була б щаслива прооперуватися, щоб позбутися страждань, — але коли симптомів майже не було, а діагностика показала пухлину, дуже складно налаштуватися на цей процес, змиритися й прийняти той факт, що орган доведеться віддати.

Це важливий момент як психологічно, так і фізично. Момент випробування внутрішньої сили, волі та віри. І, звичайно, психологічна допомога в підтримку таким пацієнтам є необхідною.

З Мартою*, однією з моїх підопічних, ми пройшли цілий шлях підготовки до операції, і це був красивий шлях. Ділюся з вами фрагментом проведеної медитації.

Марта:

— Мені так шкода… Мені так шкода себе (лиються сльози)… Багато печалі, багато шоку й розчарування в цьому.

— Ми дозволяємо цим почуттям проходити. Ми дозволяємо цим сльозам виливатися. Ми дозволяємо собі побачити за цією печаллю тонну любові. Та любов до себе, та любов до свого тіла, яка прокидається в ці моменти. Возз’єднатися з нею — це чудовий момент внутрішнього налаштування, зі своїм центром, коли можна згадати, що вся ця жалість — це не що інше, як любов, любов до себе, оновлене почуття зв’язку й цінності самого себе.

Зараз давай зосередимося на тому органі, з яким ти готуєшся попрощатися. Розглянь його добре у своїй свідомості, з’єднайся з ним, відчуй його. А тепер відчуй, що пухлина, яка на ньому утворилася, — це той негатив твого життя, який узяв на себе цей орган, щоб забрати, щоб звільнити тебе від нього. Зараз зосередься й відчуй всі ці почуття, весь твій минулий досвід, який осів на цьому органі.

Марта:

— Я відчуваю, що там всі мої переживання, мої емоційні гойдалки, мої страхи, дуже багато страху. Там дуже багато тривоги за себе й своє майбутнє. Там дуже багато переживань за стосунки. Я зараз бачу, наскільки багато в мені було цих почуттів, і наскільки часто я дозволяла собі провалюватися в цю тривогу, у ці страхи, як я проживала ці негативні моменти й залишала їх у своєму житті чомусь.

— Зараз подякуй цьому органові за те, що він узяв на себе удар. Він прийняв на себе всю ту темну частину, яку тобі доводилося проживати в твоєму житті. Всі твої емоції, болі, страждання, страхи — весь той негатив, який спотворював твоє життя й заважав тобі бути щасливою. Подякуй цьому органові за те, що він узяв на себе місію звільнити тебе від важкого минулого, а разом із ним — і від тих негативних або деструктивних патернів, які ти повторювала, навіть не усвідомлюючи, як ідеш проти самої себе.

Марта:

— Я зараз розумію, як мене дестабілізувала вся ця ситуація, зокрема цей орган. Будучи не збалансованим, він впливав на мій емоційний стан. І я розумію зараз, що мені справді потрібно відпустити всі свої старі переживання й по-іншому подивитися на себе, на сферу моїх стосунків з людьми, з протилежною статтю, на те, як організувати своє життя, щоб я була щасливою.

— Ти права, цей орган узяв на себе велику місію: це місія самопожертви, коли ціною своєї присутності в твоєму тілі він вирішив звільнити тебе від важкого минулого й дати тобі такий стимул до трансформації, щоб, втративши його, ти вивчила урок на все подальше життя — що треба діяти інакше, що ти себе любиш, що ти дбаєш про своє тіло, що ти не дозволяєш собі впадати в негативні переживання, що ніхто й ніщо не є ціннішим, ніж ти сама, твоє життя і твоє здоров’я.

Марта:

— Так, я вдячна за те, що мені доведеться переглянути свій підхід, бо інакше я могла б усе подальше життя провести в тих же метаннях, не розуміючи себе, у стражданнях.

— Зараз ти готова віддати цей орган як ціну порятунку й трансформації свого життя?

Марта:

— Так, зараз уже легше… разом із цим органом відпустити зі свого життя всі свої старі переживання, всі ті почуття й страхи, які заважали мені жити, для того щоб я змогла зовсім по-іншому побудувати свій шлях.

Дякую 🙏💖💖

Рак — це завжди випробування трансформації, заклик переналаштувати себе так, щоб почати думати, відчувати й діяти інакше:

— на благо собі коханій,

— на благо вищого сенсу свого життя,

— на шляху до здоров’я й щастя, які хочуть жити всередині.

Бо нас у цей світ відправляють не для того, щоб страждати, — нас спускають сюди, щоб творити. І коли ми забуваємо про це радісне творення, ми загрузнемо в усілякому негативі.

Залишається тільки дякувати нашим органам, нашому живому, з безмежною любов’ю й мудрістю створеному тілу, яке допомагає нам на нашому шляху.

Рятує наші душі ціною своїх частин…