Галерея

За 7 років проведення ретритів безліч людей відвідало цей священний простір. І я точно можу сказати: печеру, в якій проходять наші ретрити, вже можна назвати намоленим храмом. Храмом зцілення, де кожен камінчик на стінах просякнутий вібраціями любові й сміху.

Ці стіни бачили, як люди скидають старі шкури. Ці стіни чули, як виплакується горе. У цих стінах у людей зривало блоки — і тоді їхня істинна природа могла хлинути назовні, виливаючи все пригнічене, забуте, витіснене.

Саме ці стіни обіймали кожного учасника в такі моменти, даруючи особливе відчуття прийняття, захищеності, натуральності й природності всіх процесів, які з ним відбуваються. Якими природними є всі наші почуття. Як мають право на життя будь-які наші прояви. Саме тут кожен може проявити свою Дику Самість — ту саму природу, яку не можна проявити у звичному житті.

Саме тут людина згадує, що вона дитя Землі, що вона частина великої родини — людства. А разом із цим — частина Космічної Родини, розумного Всесвіту.

Це дивовижний простір, що відкриває простори для польоту розуму й розкриття серця. Тут сміх і обіймашки — лейтмотив будь-якого процесу. І саме сюди хочеться повертатися знову, щоб відчути себе в потоці любові й краси, в злитті з усім сущим.