Як Аяваска подарувала мені життя

Навесні 2017 року мені поставили діагноз «рак горла».
Шок і перша думка — знайти альтернативне лікування, бо мене завжди лякало це страшне слово «хімія». Але раптом з’ясувалося, що жодної альтернативи під рукою немає.

Тому мені довелося здатися лікарям і пройти курс опромінення, який виявився для мене дуже жорстоким і спричинив багато побічних ефектів, що не проходили протягом пів року після «лікування»! Це лише підтвердило мої сумніви, і я вперлася рогом проти подальшої хімії та операції, категорично відмовляючись від них.

У процесі моїх пошуків альтернативи я натрапила на ютубі на бабу Машу з розповідями про Аяваску, яка дивовижним чином виявилася доступною на Тенерифе. Ми з подругою записалися на ретрит, і я пішла туди із запитом дізнатися, де ж мені шукати зцілення.

Те, що я отримала, перевершило найсміливіші мої очікування.

Аяваска прийшла до мене яскравим калейдоскопом візуалів неземної краси, дивовижним відчуттям спокою та любові, яке абсолютно не схоже на звичне нам — своєю інтенсивністю, глибиною, глобальністю.

У першому тріпі вона викликала мене на чесну розмову з моїм тілом, де мені довелося переглянути й визнати все те зневажливе й споживацьке ставлення, яке я до нього проявляла все своє життя. Мені довелося зустрітися віч-на-віч з усією тією деструктивністю, яку я собі дозволяла, я побачила, як я руйнувала себе, не шкодуючи цей чудовий Богом створений аватарчик, який дозволяє мені жити це життя.
Сльози каяття й прощення привели до з’єднання з тілом і подарували неймовірну красу нової, віднайденої внутрішньої цілісності.

У якийсь момент, обіймаючи своє тіло всією своєю любов’ю, я попросила його:

— Будь ласка, давай більше не будемо хворіти й ходити до лікарні.
І тут Аяваска розвернула мене, щоб показати, як я сама своїми ногами йду на опромінення. Ніхто не ставив мені пістолет до чола. Ніхто не змушував мене й не шантажував, аби я дозволяла таке робити зі своїм тілом.

— Яка ж я бараниха! — прийшло усвідомлення. — Я більше ніколи не дозволю собою маніпулювати, тиснути на себе страхом і робити те, що я не відчуваю серцем, і те, що недобре моєму тілу!

Здавалося, тріп був настільки глибокий і сильний, що йти другої ночі вже немає сенсу. Але Аяваска мала для мене дарунок.

У другу ніч вона витягла з мене поломку ДНК і викинула її на кільця Сатурна — такі прекрасні в тріпі! Широким полем виблискували на Сонці крижані кристали, серед яких загубилося моє зламане ДНК…

А виправити цю поломку прийшла нескінченна Любов Матері. До мене з’явилася покійна мама мого тодішнього чоловіка, яка померла від раку всього за два місяці до ретриту.

Вона принесла мені таку безмірну материнську любов, яку я не могла вмістити — настільки вона була суцільною, великою, Вселенською. Аяваска провела мене через священні моменти справжнього зцілення, коли ця любов вливалася в мене густим зеленим світлом священної енергії життя. Я відчувала, наскільки глибоко ця енергія переписує моє тіло. Кожна клітинка вібрувала й приймала цю любов, збираючи наново своє ДНК.

І весь залишок тріпу я розмовляла з мамою мого чоловіка. Вона провела мене в лікарняну палату, де не спала в останню ніч перед відходом. Саме тоді їй прийшло те саме передсмертне ДМТ-усвідомлення, що вона вмирає не від раку, що за два роки лікування її жорстоко затравили хімією, що її літнє тіло просто не витримало такої кількості отрути…

Її передсмертним бажанням була думка про мене — щоб я не пішла її шляхом.

— Я померла, щоб ти жила…

Які ж безмежно прекрасні подвиги любові! А я ж навіть не встигла познайомитися з нею за життя…

Вона показувала мені, наскільки жорстоко поводиться БігФ@рма з онкохворими. Немає більш жорстокого, цинічного й безсердечного бізнесу на цій планеті, ніж ф@рмацевтика. Навіть війни локальні, а аптека — на кожному розі. І те, як вони знущаються з онкохворих задля наживи — це найтяжче блюзнірство.

Я оплакувала її й усіх онкохворих цього світу разом узятих. Я ридала так, що отямилася тільки тоді, коли моя сусідка подала серветку, аби витерти мої шмарклі, що висіли аж до колін.

Багато ще було сказано, показано, пояснено стосовно мого життя і того, що мені робити далі. Аяваска дала чіткі вказівки:

— Бачиш поріг лікарні — не переступай! Ні просто спитати, ні подивитися. — Це правило я дотримуюсь досі.

Аяваска показала мені, що все, потрібне мені для зцілення, знаходиться на відстані витягнутої руки. Вона привела мене до моєї квартири й показала: ось твої цілющі трави, ось ефірні олії, ось близька людина, яка тебе любить і дбає, ось твоя йога, ось твоє творіння — і так далі. Я побачила, що в мене справді є все для зцілення — мені просто треба почати це грамотно використовувати.

У тому ретриті було всього дві ночі Аяваски плюс Камбо, але на виході я не впізнавала своє тіло. Зміни були настільки кардинальні, що я не могла в це повірити: легкість, фізичні навантаження я витримувала вдвічі більше, ніж до хвороби, купа енергії, оптимізму, любов у душі. Серце, яке співає й радіє новому життю.

Це було у січні 2018 року — подарунок на мій день народження. Відтоді я не переступила поріг лікарні. Я лікую себе травами, Камбо і Священною Медициною. Моє тіло здорове й повне сил.

Ще два роки після того ретриту я відвідувала церемонії Аяваски, щоби глибоко себе очистити й трансформувати всі ті програми, які вносили деструктивність у моє життя.

А після тих двох років я вийшла в провідництво. Священна медицина — це те лікування, яке має пізнати світ, яке має стати гідною альтернативою БігФ@рмі. І про яке мають почути ті, хто потребує допомоги.

Безмежна вдячність люблячому Всесвіту за дари зцілення 🙏💝